При проведенні досудового розслідування та при судовому розгляді справ, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності, виникає необхідність установлення фактичних даних, що пов’язані із предметом доказування й потребують використання спеціальних знань. Ураховуючи те, що об’єкти інтелектуальної власності належать до різноманітних галузей науки, техніки та ремесла, ефективний розгляд таких справ стає можливим лише при залученні фахівців, які володіють спеціальними знаннями в певній галузі, для повного та всебічного дослідження предмета експертизи й надання експертного висновку.
Для встановлення певних об’єктивних фактичних даних, які мають практичне значення для з’ясування істини у справах про визнання або порушення прав інтелектуальної власності, в Україні залучаються експерти, які в установленому законодавством порядку отримали кваліфікацію судового експерта за відповідною експертною спеціальністю.
Експертиза у сфері інтелектуальної власності є одним з відносно нових напрямів застосування спеціальних знань, у рамках якого досліджуються специфічні лише для цього класу судової експертизи об’єкти права інтелектуальної власності. На відміну від інших напрямів судової експертизи, експертиза у сфері інтелектуальної власності встановлює фактичні дані про властивості, ознаки, закономірності створення та використання об’єктів, що за своєю природою є нематеріальними об’єктами, але набувають правової охорони при дотриманні всіх установлених законодавством умов і фіксації в певній об’єктивній (матеріальній) формі. Призначення й проведення експертиз у сфері інтелектуальної власності проводиться за правилами, що передбачені для будь-яких видів експертиз.
Експертиза в сфері інтелектуальної власності як напрямок судової експертизи починає свій розвиток з 2002 року коли на реалізацію положень Указу Президента України «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в України» наказом Міністерства юстиції України від 17.01.2002 № 4/5 у доповнення до Переліку основних видів судових експертиз та експертних спеціальностей, за якими присвоюється кваліфікація судового експерта фахівцям науково-дослідних установ судових експертиз Мінюсту та фахівцям, що не працюють у державних спеціалізованих установах, унесено новий вид судової експертизи – експертиза у сфері інтелектуальної власності, що включає дев’ять експертних спеціальностей, котрі диференційовані з урахуванням існуючої класифікації об’єктів інтелектуальної власності та галузей знань і видів людської діяльності, знання про які необхідні для повного та об’єктивного вирішення поставлених завдань.
За період існування напряму судової експертизи у сфері інтелектуальної власності накопичено певний досвід проведення досліджень у цій сфері, що дало можливість створити науково-методичне забезпечення судової експертизи щодо багатьох об’єктів інтелектуальної власності.
Між тим аналіз експертної практики показує, що існує ряд проблемних аспектів, що виникають при призначенні та проведенні судових експертиз та експертних досліджень. У рамках даної публікації звернемо увагу на порушення перед судовим експертом питань, що виходять за межі його компетенції, а також правових питань.
Відповідно до вимог законодавства, судовими експертами вирішуються питання, які не виходять за межі їх спеціальних знань і є притаманними для відповідного виду експертиз, щодо якого отримана кваліфікація судового експерта. До компетенції експерта у сфері інтелектуальної власності не входить з’ясування певних обставин, що не потребують спеціальних знань, а також правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду, слідчого або іншої уповноваженої особи (зокрема, щодо вини, правового оцінювання дій сторін, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону тощо). Ця норма знайшла своє юридичне закріплення в тому числі і у п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 30 травня 1997р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах».
Також у п. 2 постанови Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» зазначено, що не може розглядатись як судова експертиза в розумінні ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» та ст. 41 ГПК надане вченими тлумачення законодавчих актів, пов’язане з наявністю в цих актах незрозумілостей, неузгодженостей, суперечностей чи інших недоліків. Документ, виданий за результатами тлумачення вченими правової норми, доказового значення не має й посилатися на нього в обґрунтування рішення не можна.
Під час досудового розслідування та розгляду справ у судах доволі часто виникають питання щодо контрафактності певної продукції. При цьому практика показує, що органи досудового розслідування доволі часто ставлять на вирішення експертизи у сфері інтелектуальної власності питання щодо встановлення ознак контрафактності. Найчастіше вищезазначені питання ставляться щодо об'єктів авторських і суміжних прав. При цьому ряд експертів під час проведення експертиз дають категоричні відповіді на вищезазначені питання.
Між тим питання контрафактності не можуть розглядатися судовим експертом ні в рамках судової експертизи, ні при проведенні експертного дослідження. Оскільки поняття контрафактності примірників творів чи відеограм, фонограм є юридичним і виходить за межі компетенції експерта. Про що безпосередньо зазначено в п. 27 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №12 від 17.10.2012 р.
При вирішенні експертами питань щодо контафактності необхідно усвідомлювати, що відповідно до статті 14 Закону України «Про судову експертизу» атестовані судові експерти за порушення вимог законодавства України про судову експертизу та/або методичних вимог під час проведення досліджень можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності. Одним із видів дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані до судових експертів, є позбавлення кваліфікації судового експерта.
Відповідно, до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, якщо питання поставлене на вирішення експерта сформульовано неясно або його редакція не відповідає науково-методичним рекомендаціям, але зміст завдання експертові зрозумілий, то після наведення питання в редакції документа про призначення експертизи (залучення експерта) він може дати відповідні роз'яснення і викласти питання в редакції, що відповідає зазначеним рекомендаціям. Наприклад, відносно комп'ютерних програм більш коректним є постановка перед судовим експертом питання про наявність на наданих носіях інформації ознак невідповідності комп'ютерних програм вимогам ліцензійності, щодо інших об’єктів авторського права – встановлення факту повного або часткового відтворення тощо.
Орієнтовний перелік питань, які можуть бути поставлені на вирішення експерту у сфері інтелектуальної власності, наводиться в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (із змінами й доповненнями), що затверджені наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5. Зазначений перелік не є вичерпним, до того ж у зв’язку з накопиченням експертної практики та розробленням методичного забезпечення судово-експертної діяльності у сфері інтелектуальної власності до переліку питань цього класу судової експертизи вносяться відповідні зміни й доповнення.
Таким чином, що судовими експертами у сфері інтелектуальної власності можуть вирішуються лише питання, що не виходять за межі їх спеціальних знань і є притаманними для відповідного виду експертиз, щодо якого отримана кваліфікація судового експерта. За необхідності вирішення інтеграційних питань, вирішення яких потребує застосування різних напрямків знань, проведення експертиз організовується за правилами передбаченими для проведення комплексних експертиз, до виконання яких залучаються фахівці, атестовані за різними напрямами судової експертизи. Надання експертом відповіді на питання, що потребують застосування спеціальних знань за експертним напрямком, щодо якого не отримано кваліфікації в установленому законодавством порядку, розглядається як вихід за межі компетенції експерта.
Опубликовано в Збірнику матеріалів V Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні виклики і актуальні проблеми права інтелектуальної власності в Україні та Європі». - К. : Київський університет права, 2015. – С. 93-96.
