Обговорення проблемних питань, пов’язаних з судовою експертизою в сфері інтелектуальної власності нині є надзвичайно актуальним. Також особливого значення набувають з’ясування перспектив розвитку судової експертизи в сфері інтелектуальної власності у контексті утворення Вищого спеціалізованого суду з питань інтелектуальної власності.
Виходячи із світової (особливо європейської) судової практики створення спеціалізованих судів дає можливість забезпечити ефективний розгляд спорів, пов’язаних із захистом об’єктів права інтелектуальної власності. Так, спеціалізовані суди з питань інтелектуальної власності ефективно діють у Німеччині, Франції, Сполучених Штатах Америки, Австрії, Великобританії, Російській Федерації та інших країнах. Для ефективного вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності у Європейському Союзі з 2017 року також очікується створення нового наднаціонального Єдиного патентного суду, що буде розглядати спори, пов’язані із визнанням або порушенням прав на європейські патенти.
Реформування судової системи виявить безпосередній вплив на тенденції розвитку судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, що безумовно буде впливати й на інші суміжні сфери. Так, як відомо, 24 жовтня Міністр юстиції Павло Петренко заявив, що до кінця року на засіданні Уряду буде представлено концепцію реформи судових експертиз. Проте на даний час не має відомостей про зміст цієї концепції.
Питання щодо перспектив розвитку судової експертизи у сфері інтелектуальної власності нині виникають, як у експертному середовищі, так і у інших потенційних учасників процесу. Зокрема, чи буде потреба у залученні судових експертів, які володіють спеціальними знаннями, для встановлення певних фактів та обставин справи, які мають значення для судового провадження, після створення Спеціалізованого суду? Оскільки виходячи з кваліфікаційних вимог, що пред’являються до суддів цього суду, передбачених ч. 1 ст. 33 Закону «Про судоустрій і статус суддів»1, певні судді матимуть досвід представництва у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності та володітимуть знаннями у цій сфері.
Відповідно, окремі категорії справ цілком можливо будуть вирішуватися без залучення судових експертів, що дозволить суттєво скоротити строки розгляду справ, та певною мірою зменшить судові витрати сторін. Наприклад, при встановленні тотожності різних засобів індивідуалізації або встановленні факту відтворення зображень певних персонажів аудіовізуальних творів у продукції тощо.
Між тим, на наш погляд, встановлення певних фактів, які потребують значних витрат часу на проведення досліджень та необхідності застосування спеціальних знань у вузькому напрямку, буде потребувати залучення відповідних фахівців. Наприклад, певні дослідження щодо відтворення значних за обсягом літературних творів, комп’ютерних програм, ряд досліджень, пов’язаних із винаходами та корисними моделями, сортами рослин тощо.
Залучення фахівців, які володіють спеціальними знаннями для встановлення певних фактів, що мають значення для вирішення справи, широко застосовуються у багатьох країнах. З цією метою можуть залучатися відомі вчені у відповідній галузі знань, патентні повірені, судові експерти та інші фахівці. Наприклад, у Російській Федерації нині створено реєстр фахівців, що можуть залучатися Судом з інтелектуальних прав, із зазначенням класів Міжнародної патентної класифікації щодо яких наявні знання у фахівця, а також зазначено експертні організації, що визначають рівень техніки в галузі. Також активно залучаються патентні повірені, і в літературних джерелах нерідко зустрічається поняття «патентно-технічної судова експертиза»2, у рамках якої досліджуються питання щодо торговельних марок, комерційних найменувань, винаходів та корисних моделей. При цьому судами також для встановлення певних фактів залучаються експерти атестовані за різними напрямками судової експертизи.
Як показав аналіз порядку організації проведення судових експертиз ряду зарубіжних країн, при встановленні фактів порушення прав на певні об’єкти інтелектуальної власності суди та правоохоронні органи різних країн залучають фахівців, що володіють спеціальними знаннями. При цьому, дослідження об’єктів права інтелектуальної власності проводяться не у рамках окремо виділеного виду судових експертиз, а в рамках інших експертних напрямів.
Наприклад, у Російській Федерації дослідження, пов’язані із встановленням факту відтворення фрагментів певного твору при створені іншого проводяться у рамках як авторознавчої експертизи, так і лінгвістичної експертизи. У Литві дослідження з питань авторського права також проводяться у рамках лінгвістичного виду експертиз. Встановлення схожості торговельних марок до ступеню змішування входить до завдань лінгвістичної експертизи у Російській Федерації та Республіці Беларусь. У Республіці Казахстан встановлення тотожності або схожості до ступеню змішування торговельних марок проводиться в рамках товарознавчої експертизи; також одним з видів дослідження у рамках судової товарознавчої експертизи виділяють «Судово-експертне дослідження аудіовізуального та програмного продукту». У Республіці Беларусь в окремий вид виділено експертизу контрафактної продукції тощо.
В Україні експертні завдання щодо виявлення властивостей та ознак об’єктів права інтелектуальної власності з 2002 року вирішуються в рамках окремо виділеного напряму. За роки існування судової експертизи у сфері інтелектуальної власності накопичено значний практичний досвід проведення досліджень цих об’єктів та розроблено науково-методичні основи, які можуть бути враховані і при розгляді справ у спеціалізованому суді.
Судова реформа, спеціалізація суддів та відповідна їх спеціальна підготовка у сфері інтелектуальної власності повинна позитивно вплинути на якість та строки розгляду справ, що у свою чергу призведе до підвищення вимог до якості експертних висновків та кваліфікації експертів.
Одним з шляхів зниження строків проведення експертиз та підвищення якості експертних висновків є розробка методичних підходів вирішення певних експертних завдань, що ставляться на вирішення експертів. Відповідно до п. 3. Порядку атестації та державної реєстрації методик проведення судових експертиз, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2008 р. N 5953: «Методики розробляються державними спеціалізованими установами, визначеними статтею 7 Закону України «Про судову експертизу». У разі потреби до розроблення методик залучаються провідні фахівці з певних галузей знань за їх згодою».
При цьому відповідно до п. 5.2 Порядку виконання науково-дослідних робіт у науково-дослідних установах судових експертиз Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Мін'юсту 04.02.2010 № 223/5, до плану впровадження, з урахуванням рішення Науково-консультативної та методичної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України можуть бути включені результати НДР, які виконані в інших центральних органах виконавчої влади (їх установах) і становлять інтерес для НДУСЕ.
Отже, методики проведення судових експертиз можуть розроблятися не лише в Державних спеціалізованих установах, а й в інших установах, після чого в передбаченому порядку передаватися на апробацію та впровадження, з метою включення до Реєстру методик проведення судових експертиз.
На практиці, методики розроблені в установах судових експертиз Мінюсту, проходять апробацію і впровадження в установах Мінюсту, розробки МВС – в їх же установах, після чого виносяться на розгляд Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції. Отже, у апробації методик фактично не приймають участь судові експерти, що працюють в інших відомствах та організаціях та мають практичний досвід проведення досліджень за відповідними напрямками судових експертиз, у результаті чого ми спостерігаємо випадки застосування експертами різних підходів до проведення певних досліджень та здійснення оцінки отриманих результатів.
Одним з шляхів вирішення цієї проблеми вбачається долучення до здійснення апробації та впровадження методик, що впроваджуються в експертну практику атестованих судових експертів з відповідним досвідом експертної роботи (наприклад, від 3-5 років), та розгляд їх пропозицій та зауважень до подання Методики на розгляд Координаційної ради для державної реєстрації. Слід зазначити, що ця пропозиція не суперечить діючим нормативним актам. Так, у п. 4. Порядку атестації та державної реєстрації методик проведення судових експертиз передбачено, що у разі потреби до атестації методик залучаються провідні фахівці з певних галузей знань за їх згодою. Важливим фактором для розвитку будь-якого напряму судової експертизи є також підвищення кваліфікації експертних кадрів, що передбачає як отримання відповідної освіти, якісне стажування так і подальший самостійний розвиток та вдосконалення.
Виходячи з вищевикладеного, експертиза у сфері інтелектуальної власності, як напрямок судової експертизи, має всі перспективи для свого подальшого розвитку особливо після створення Вищого спеціалізованого суду з питань інтелектуальної власності. Безумовно, окремі категорії справ будуть потребувати залучення фахівців, що володіють спеціальними знаннями, при цьому важливою залишиться роль експертизи для встановлення фактів під час досудового розслідування. Між тим, подальший розвиток судової експертизи у сфері інтелектуальної власності буде можливим за умови розробки шляхів вдосконалення методичної бази, підвищення кваліфікації експертних кадрів, створення програмних засобів, що дозволять за рахунок автоматизації певних процесів знизити трудовитрати на виконання певних видів експертиз (наприклад, при дослідженні літературних творів), що відповідно виявить позитивний вплив на скорочення строків проведення експертиз та їх вартість. При цьому, розробка єдиних підходів буде можливою лише за активної співпраці всіх суб’єктів експертної діяльності у сфері інтелектуальної власності, що здійснюють практичну діяльність.
