Минулого тижня Верховна Рада України у першому читанні прийняла законопроект “Про медіацію” (№ 3665 від 17.12.2015 р.). Це не просто законопроект - це перший крок у запровадженні в Україні інституту медіації. Його значимість на державному рівні визначено вже давно. Протягом 2015 року проводилось ряд заходів, на яких обговорювали тему медіації. Про необхідність досудового врегулювання спорів говорили в Державній службі інтелектуальної власності (ДСІВ). Фактично, на сьогодні суд не може задовольнити загальні потреби ринку для вирішення спорів з інтелектуальної власності. Тому звернули увагу на запровадження альтернативного способу їх розв'язання через посередництво.
Медіація - це визнаний світом механізм досудового вирішення спорів, коли обидві сторони за допомогою посередника - медіатора - намагаються дійти згоди. Основна відмінність від судового процесу полягає в тому, що медіація є абсолютно добровільною, і запорукою її успіху є саме зацікавленість сторін у пошуку рішення.
Виходячи зі змісту законопроекту № 3665, медіація можлива між фізичними, юридичними особами та/або групою осіб, які прагнуть врегулювати свій спір за допомогою медіації, та може застосовуватися у будь-яких конфліктах (спорах), у тому числі цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних, а також в кримінальних провадженнях та справах щодо адміністративних правопорушень.
Досвід показує, що межа конфліктів у сфері інтелектуальної власності може бути пов'язана з різними відносинами, як між суб’єктами господарювання, при незаконному використані об’єктів права інтелектуальної власності, так і в корпоративних та трудових відносинах, наприклад, коли права інтелектуальної власності реєструються на топ-менеджерів компанії.
Саме тому застосування медіації у сфері інтелектуальної власності має свої переваги. Зокрема:
- дозволяє зберегти відносин між сторонами конфлікту. Натомість, судові спори не сприяють формуванню партнерських відносин;
- дозволяє припинити правопорушення, завдяки швидкому вирішенню конфлікту. Об’єкти права інтелектуальної власності потребують швидкої реакції на порушення, щоб припинити незаконне відчуження, зокрема копіювання, розповсюдження, відтворення та ін.;
- дозволяє знайти рішення, прийнятне для обох сторін спору. Адже під час медіації, сторони самі вирішують прийнятні для них умови укладання угоди, щодо припинення порушення прав.
Застосування процедури медіації у вирішенні спорів в адміністративних відносинах тепер також реальність. Раніше представники ДСІВ зазначали, що до прийняття спеціального закону, який визначатиме можливість використання альтернативних методів вирішення спорів в адміністративних відносинах, вони не можуть брати участь в класичних процедурах медіації. На теперішній час з’являються усі правові підстави застосовувати процедуру медіації в спорах з ДСІВ.
Як показує світова практика, більшість справ після застосування процедури медіації так і не доходять до судового розгляду. Це зменшує завантаженість суддів. В сучасних умовах реформування судової системи та створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності, можливість вирішувати досудові спори через медіатора можна вважати додатковою складовою проведення комплексної реформи у сфері інтелектуальної власності.
Стародубов Ігор Вадимович
