За період існування процесуальних кодексів вносились різні зміни, проте переходу до нових концептуальних підходів, які сприяли б ефективному захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, в судовому процесі прийнято не було. Неодноразово Європейський суд з прав людини вказував на проблеми судової системи України. Тільки створення нових механізмів регулювання в процесуальних приписах є запорукою ефективного судового процесу, тому для проведення дієвої судової реформи була створена Рада з питань судової реформи при Президентові України (далі – Рада), результатом роботи якої стали ґрунтовні зміни до процесуального законодавства.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (реєстраційний номер 6232) (далі – Закон), який розроблявся Радою. Закон розроблявся з урахуванням Європейського процесуального права та радикально змінює підходи до реалізації судового процесу в Україні.
22 листопада 2017 року Президент України підписав вищезазначений Закон, тим самим запустив комплексне реформування процесуального законодавства; очікується, що судовий процес в Україні буде відповідати європейській та міжнародній практиці.
Королівський адвокат, баристер із Великої Британії Марк Уіллерс у своєму виступі, що відбувся на круглому столі «Нові процесуальні кодекси у цивільному та господарському процесах: чого чекати далі?», 22 листопада 2017 р. зазначив: «Кодекс – це живий організм, який повинен змінюватися відповідно до потреб життя людини».
Новації, втілені у Законі, розширюють не тільки способи і засоби судового захисту, а й пропонують новий концептуальний підхід, завдяки якому буде забезпечено відкритість та прозорість судового процесу. Також особлива увага приділяється принципам змагальності, диспозитивності та пропорційності як основним засадам судочинства; впровадженню електронного суду; розгляду справ в розумні строки; спрощеному порядку розгляду нескладних справ; введенню електронних доказів; новим правилам юрисдикції та підсудності; очікується уніфікація правозастосовної практики, що передбачає застосування єдиних підходів при вирішенні судами схожих спорів.
Також передбачається ряд нововведень, що стосуються порядку подання Висновку експерта до суду та його процесуального статусу в ГПК та ЦПК України, розширення кола суб’єктів експертної діяльності.
У кодексах закріплено новий склад учасників судового процесу, зокрема, окрім атестованих судових експертів, яких включено до Реєстру атестованих судових експертів, надається право фахівцям у галузі права складати висновок експерта зі спеціальних питань, що стосуються тлумачення змісту норм іноземного права, застосування аналогії закону чи аналогії права
У статтях 70 ГПК та 73 ЦПК України, висвітлених у Законі [1], експерт з питань права – «… це особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем у галузі права». Також цими нормами закріплено, що «рішення про допуск до участі в справі експерта з питань права та долучення його висновку до матеріалів справи ухвалюється судом». Законом [1] у ч. 1 ст. 108 ГПК та у ч. 1 ст. 114 ЦПК визначено, що «учасники справи мають право подати до суду висновок у галузі права». Висновок експерта у галузі права не є обов’язковим для суду та оцінюється так само, як і будь-які докази.
Такий підхід відповідає міжнародній практиці і, в свою чергу, очікується, що залучення експертів з питань тлумачення іноземного права до українського судового процесу допоможе у трактуванні змісту норм міжнародного права та сприятиме досягненню єдиної точки зору щодо їх розуміння й узагальнення правозастосовної практики.
Щодо процедури залучення експерта до судового процесу, крім загального порядку призначення експертизи, про що суд постановляє ухвалу, норми Кодексів розширюють права учасників справи.
Зокрема, статтями 101 ГПК та 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.
Так, у ч. 6 ст. 101 ГПК та у ч. 6 ст. 103 ЦПК України [1] міститься норма, яка визначає, що: «експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов’язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду».
Варто зазначити, що висновок експерта, складений за ухвалою суду та висновок експерта, підготовлений на замовлення учасника справи, повинен містити запис, де вказано, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Таким чином, висновок експерта, отриманий у різному порядку, матиме однаковий процесуальний статус доказу, поданого до суду.
Виходячи з вищенаведеного, учасники справи керуватимуться принципом змагальності, подаючи докази до суду, включаючи висновки експертів, а суд, в свою чергу, призначатиме експертизу лише у визначених законом випадках. Такий порядок подання висновку повинен в цілому скоротити строки проведення судових експертиз та сприятиме швидкому розгляду справ у суді.
Отже, підходи, передбачені в Законі «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», докорінно змінюють судову систему та процесуальне законодавство, зокрема й у частині порядку подання доказів учасниками справи та використання у процесі експертних висновків.
Таким чином, запуск судової реформи розпочато, і залишається очікувати на її комплексне впровадження, що сприятиме швидкому та об’єктивному розв’язанню спорів між сторонами.
Література
Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів: Закон України від 3 жовтня 2017 р. № 2147-VIII // Відомості Верховної Ради України. – 2017.
